Методична робота

Особливості навчання діалогічного мовлення на уроках англійської мови у початковій школі. Діалогічне мовлення - це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець. Основною практичною метою навчання англійської мови у початковій ланці є розвиток здатності дітей до спілкування іноземною мовою. Здійснення цієї мети пов’язане із формуванням в учнів наступних комунікативних умінь: Сприймати, розуміти і відтворювати іноземне висловлювання відповідно до певної мовленнєвої ситуації та мовної задачі; Реалізовувати свою мовленнєву і немовленнєву поведінку, беручи до уваги правила спілкування і національно – культурні особливості країни мови, яку вивчають учні; Користуватися діючими прийомами оволодіння англійською мовою і самостійно удосконалюватися в цьому. Здатність до спілкування англійською мовою передбачає також формування у дітей таких якостей, які роблять процес оволодіння мовою ефективним: Збільшення інтересу і позитивного ставлення до англійської мови, до культури англомовного народу; Загальнолюдської свідомості; Розуміння себе як особистості, яка належить до певної культурної та мовної спільноти; Самостійності у деяких видах навчальної діяльності; Розуміння важливості вивчення іноземної мови. Також важливим є розвиток в учнів загальномовних, пізнавальних здібностей, почуттів та яскравих емоцій, стимулювання психічних процесів, які є основними в оволодінні іноземною мовою, виховання культури спілкування , а також підтримання готовності до іншомовного спілкування. Обучаючи дітей англійської мови , вчитель знайомить їх зі світом іншої культури. Розвиток країнознавчої мотивації, в основі якої лежить інтерес до вивчення життя однолітків за кордоном, до народу англомовних країн є однією із основопологаючих цільових установок, успішній реалізації якої сприяє використання різноманітного навчального матеріалу, який в цікавій формі знайомить учнів з життям їх закордонних однолітків. Також він формує емоції та образно-художню пам'ять школярів, стимулює розвиток їхнього образного мислення, розвиває смаки . Зважаючи на те, що комунікативний підхід стає основним у досягненні поставленої мети, виникає гостра потреба у його вивченні і впровадженні у шкільну практику, так як сьогодні нерідко спостерігається нерозуміння суті і незнання принципів організації навчального процесу. Звідси стає необхідною потреба вивчати позитивний вітчизняний та зарубіжний досвід вчителівтаі навчитися визначати, що є необхідним і цінним, а від чого слід відмовитися, бо воно гальмує навчання іншомовного спілкування. Підходи до навчання діалогічного мовлення: "зверху вниз" - навчання розпочинається зі слухання діалогу-зразка з його наступним варіюванням-згодом і створенням власних діалогів в аналогічних ситуаціях спілкування; "знизу вверх" - передбачає шлях від засвоєння спочатку елементів діалогу (реплік ДЄ) до самостійної побудови діалогу на основі запропонованої ситуації, що не виключає прослуховування діалогів-зразків. Емоційна забарвленість є характерною особливістю діалогічного мовлення , оскільки мовець передає свої думки, почуття, ставлення до того, про що йдеться. Це знаходить відображення у відборі лексико-граматичних засобів, у структурі реплік, в інтонаційному оформленні .Діалог повинен містити репліки подиву, захоплення, оцінки, розчарування, незадоволення. Яку ж структуру має діалог? Діалог складається з окремих взаємопов'язаних висловлювань. Такі висловлювання, межею яких є зміна співрозмовника, називають реплікою. Репліка є першоелементом діалогу. Репліки бувають різної протяжності — від однієї до кількох фраз. В діалозі вони тісно пов'язані одна з одною - за своїми комунікативними функціями, структурно та інтонаційно. Найтісніший зв'язок має місце між суміжними репліками. Сукупність реплік, що характеризується структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю, називають діалогічною єдністю. Діалогічна єдність є одиницею навчання діалогічного мовлення. Перша репліка діалогічної єдності завжди ініціативна (її називають ще реплікою-спонуканням або керуючою реплікою). Друга репліка може бути або повністю реактивною (інакше - залежною або реплікою-реакцією), або реактивно-ініціативною, тобто включати реакцію на попереднє висловлювання і спонукання до наступного. Приклад 1. Peter: What would you like to eat, Edith? Edith: A meat sandwich. Приклад 2. Ben: Is lunch ready? Ann: Yes. Let's have lunch in the garden. В обох прикладах перша репліка діалогічної єдності звичайно ініціативна, друга репліка у прикладі 1 - реактивна (тут розмова може і зупинитися), а в прикладі 2 вона реактивно-ініціативна: спочатку реакція (відповідь на запитання), а потім спонукання (пропозиція), тобто розмова продовжується. Отже. учні мають навчитися: 1) починати розмову, використовуючи ініціативину репліку; 2) правильно і швидко реагувати на ініціативну репліку співрозмовиника реактивною реплікою; 3) підтримувати бесіду, тобто з метою продовження розмови вживати не суто реактивні, а реактивно-ініціативні репліки. Виділяють різні види діалогічної єдності. Звісно ж,оволодіння іншомовним діалогічним мовленням представляє певні труднощі для школярів, коріння яких знаходимо у специфічних рисах цієї форми мовлення. Одна з них викликана тим, що діалогічне мовлення об'єднує два види мовленнєвої діяльності — аудіювання і говоріння. У зв'язку з цим другий партнер має зрозуміти репліку першого партнера та швидко й адекватно відреагувати на неї, тобто відгукнутися реактивною реплікою. Ось тут і виникає гальмування процесу спілкування. Трудність полягає в тому, що необхідність сприйняти і правильно зрозуміти першого партнера, з одного боку, і підготувати свою відповідь - з другого, спричиняє стан роздвоєння уваги і, як результат, неспроможність вести діалог у нормальному темпі за умови недостатнього володіння мовними засобами. Інколи трапляється ще й так, що розпочатий учнями діалог "завмирає' після обміну однією-двома репліками. Це спричиняється труднощами продукування саме ініціативних реплік. Ще одна перешкода в оволодінні учнями діалогом - це його непередбачуваність. Діалог неможливо спланувати заздалегідь, тому що мовленнєва поведінка кожного з учасників спілкування у значній мірі визначається мовленнєвою поведінкою іншого партнера. Кожному з них необхідно стежити за перебігом думки співрозмовника, часом несподіваним, а така несподіваність зачастую призводить до зміни предмета спілкування.